Кияни знову зіграли з рахунком 1:1, але при цьому важко забрали ноги з Тель-Авіва.
Питання "Що краще: 1:5 в гостях або 1:1 вдома?" на перший погляд виглядає абсолютно безглуздо. Ясна адже справа, що краще набирати очки, навіть одне, чому не набирати. Однак
часто так буває, що поразка робить набагато більш сприятливу дію на
псіхілогію команди, змушує її прокинутися і почати показувати все те,
на що вона здатна. За
підсумками побаченого сьогодні на стадіоні Блумфільд також можна
зробити висновок, що кияни сприйняли свою нічию зі Сток Сіті як
відмінний результат. Ну ще б пак - адже "створили багато моментів, просто підвела реалізація". Та світова з Шахтарем - це дуже навіть здорово, тому як "були на дві голови вище".
Мабуть, невиразна гра в Ізраїлі є наслідком такого ставлення до футболу. Мовляв,
раз ми грали краще міцного середняка АПЛ і чемпіона Україні, то вже
отримала п'ять м'ячів від розгромленого нами взимку Бешикташа команду
ми взагалі на одній нозі зробимо. Швидкий гол, як це не парадоксально, тільки погіршив психологічні проблеми Динамо. Після того, як ідей вразив ближній кут завдяки пасу Алієва, гості зовсім розслабилися і пустили матч на самоплив. "Відповідь" прилетіла вже через дві хвилини, і лише Шовковський на пару з поперечиною врятували гостей від голу.
У складі Маккабі обов'язково треба виділити Мунаса Даббура. Саме 19-річний форвард наносив цей удар, а також багато інших (у тому числі по ногах Ярмоленко). Але ж і динамівцям є кого йому протиставити! Денис Гармаш, наприклад. Скільки вже було сказано про його жахливу недисциплінованості, а віз і нині там. Одна
справа, коли Алієв всіма правдами і неправдами затикає рот Хачеріді,
але попередити ці божевільні підкати в ноги навіть він не в силах. Чергова
витівка Гармаша, яка нічим не відрізнялася від стрибка Ракицького в
матчі з Порту, змусила Сьоміна від гріха подалі зняти буйну голову з
гри ще в середині першого тайму. І це ще не рано, адже жовту "нервовий талант" отримав вже на третій хвилині.
Але повернемося до власне футболу. Намагався зробити собі подарунок на ювілей Андрій Шевченко, але ні його дальній постріл низом, ні удар головою мети не досягли. Перевага Маккабі вимальовувалося все більш і більш зрозуміло, щоб втілитися в "гол в роздягальню". Нічого
нелогічного, все закономірно і у справі: Аруна, вихід якого навіть
змусив пошкодувати про заміну Гармаша, не те що програв, а навіть не
вступив у боротьбу з Міхой; Ярмоленко, важко дихаючи, підтюпцем
проводив того до штрафної; Бетао зустрічати не захотів і завмер в полупозіціі. Ну що залишалося в такій ситуації бідоласі Дору Міхея, окрім як закинути м'яч в дальній кут?
Другу половину цього дійства з легкістю можна описати лише одним словом - жах. Для Динамо, природно, оскільки підопічні Моті Іванір виглядали просто супер. Їх, чесно кажучи, навіть трохи шкода. Вони не просто мали величезну перевагу, але і ззаду помилок не допускали і під час контратак динамівців були просто бездоганні. Втім, в цьому їм активно допомагали самі кияни. Кілька найбільш показових моментів:
- Ярмоленко, намагаючись обіграти захисника один в один, капітулює. Якби обіграв, то залишалося б лише нормально віддати пас на ідей;
-
Алієв, все-таки отримавши м'яч від партнера, замість гарматного
пострілу, який є у нього в арсеналі, вирішив перекидати голкіпера. Техніки для виконання явно не вистачило;
-
Ідей, поряд з яким на десятки метрів жодного гравця в біло-синій формі,
змушений був сидіти на голодному пайку через нестачу передач. А коли пас від Шевченка пройшов, він опинився в офсайді;
- Аруна накрутив парочку ізраїльтян і замість пасу на кого-небудь з вільних партнерів ткнув м'яч у чергового опонента;
- Шевченко так пробив у дотик, що навіть якщо б поряд з воротами стояли ще одні, то круглий би прокотився повз;
- Гусєв, який вийшов замість Алієва, від накриває себе захисника не втік, та й пас крізь його ноги не пройшов. Це був вихід 2 в 1.
Похвалити можна: а) Шовковського за надійну гру в рамці. Останнім
часом від Сашо постійно чекаєш підступу, б) Бетао за те, що зумів чисто
вибити м'яч з-під Колауті і ліквідувати загрозу, в) ну і, само собою,
Вукоєвича, який і біля своїх воріт трудився у поті чола, не давши Михея
зробити дубль після проходу Іцхакі, і у чужих старався, підключаючись
до атаки замість тих, кому за позицією належить це робити.
Як це не сумно звучить, але Динамо ледве-ледве встояла. У матчі з Маккабі з Тель-Авіва. Ясна
річ, що ізраїльська команда була подвійно вмотивованою після розгрому в
Стамбулі (та ще й у велике свято грали, Новий рік як-не-як), але в
даному випадку справа не в суперника, а в тому, як все-таки убого може
грати Динамо . Почали
кияни нинішній груповий етап Ліги Еврпои майже так само погано, як і
торішній, от тільки шерифів і БАТЕ в їхній групі більше немає. Тут одного завзяття і спортивної злості вже може не вистачити.
Маккабі - Динамо 1:1
Голи: ідей, 9 - Миха, 44
Маккабі:
Хаймо, Нівалдо, Цив, Веред, Пунчец (Ісраілевіч, 70), Альберман
(Лугассі, 46), Медуньянін, Йейні, Даббур (Іцхакі, 62), Миха, Колауті
Динамо:
Шовковський, Данило, Бетао, Юссуф, Попов, Вукоєвич, Гармаш (Аруна, 27),
Алієв (Гусєв, 60), Ярмоленко, Шевченко, ідей (Мілевський, 83)
Попередження: Лугассі, Миха, Даббур - Гармаш, Аруна, Данило
|
